– Надання додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, регламентується ст. 182 Кодексу законів про працю України та ст. 19 Закону України “Про відпустки”, у яких зазначено , що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування її в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності кількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку на одній підставі, обраній працівником.
Щорічні додаткові відпустки на бажання працівника можуть надаватися одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи виникає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. У разі надання зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Законом встановлені винятки для певних категорій працівників, які на бажання можуть піти у відпустку до закінчення 6-місячного терміну. Це стосується інвалідів, осіб, які не досягли 18-річного віку, та інших осіб, перелік яких можна знайти у ст. 10 Закону України “Про відпустки”.
У разі, коли працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, то має право використати цю відпустку, і у випадку звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено ст. 24 Закону України “Про відпустки”.