Про те, як врегульовані трудові відносини у разі призову або вступу працівника на військову службу роз’яснює заступник директора департаменту контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість Державної інспекції України з питань праці Олена Коновалова.
Відповідно до пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП), трудовий договір підлягає розірванню в разі призову або вступу працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу. Підставою для розірвання трудового договору є повістка військового комісаріату про призов або вступ на військову службу. Зазначена норма законодавства діє в мирний час. Вихідну допомогу в разі призову або вступу працівника на військову службу не виплачують, оскільки норму щодо виплати вихідної допомоги в розмірі двох мінімальних заробітних плат Конституційний Суд України визнав неконституційною (рішення від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008), окрім випадків, коли виплату такої допомоги передбачено в колективному договорі, що діє на підприємстві, в установі, організації.
У статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання, у разі звільнення з військової служби зберігається право на працевлаштування в тримісячний термін на те саме підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони обіймали до призову на військову службу. Вони мають за інших рівних умов переважне право на залишення на роботі в разі скорочення кількості або штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці протягом двох років із дня звільнення з військової служби. У зв'язку з останніми подіями було ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації», який набув чинності з 01.04.2014 р. Ним внесено зміни в закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», окремим видом служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними в цьому законі та в інших нормативно-правових актах.

Початком військової служби вважають:

• день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату — для громадян, призваних на строкову військову службу, на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
• день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) — для громадян, прийнятих законтрактом, зокрема військовозобов'язаних, які проходять збори, і резервістів під час мобілізації.

Закінченням військової служби вважають день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) в порядку, визначеному положеннями про відбування військової служби громадянами України.
Призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією здійснюють у порядку, визначеному в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (стаття 39 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу»).
За громадянами України, які відбувають військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше як один рік, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності. Таким чином, починаючи з 01.04.2014 р. громадяни, яких призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, не підлягають звільненню, їх звільняють від роботи (від виконання посадових обов'язків) відповідно до статті 119 КЗпП України. При цьому за ними зберігається середній заробіток на період до одного року (починаючи з дня початку військової служби). Водночас, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, наказ про звільнення працівника на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України, може бути скасовано. Збереження середньої заробітної плати в такому разі здійснюється з дня призову на військову службу (день, зазначений у повістці військового комісаріату).