Нейрохірург - фахівець з діагностики і хірургічного лікування ушкоджень нервової системи. Від грец. neuron - нерв; cheirurgia, від cheir - рука і ergon - дія.

Особливості професії

Нейрохірургія, як видно із назви, перебуває на стику неврології і хірургії.
Нервову систему поділяють на центральну (головний і спинний мозок) і периферичну. Нейрохірурги займаються і тим, і іншим. За допомогою операцій вони лікують пухлини головного або спинного мозку, хребта, черепно-мозкові травми, аневризми головного мозку, артрози міжхребцевих суглобів, зап'ясний болючий синдром тощо.
Як бачимо, область нейрохірургії дуже велика. У ній виділяють кілька вузьких напрямків: нейроонкологію, спинальну нейрохірургію, хірургію периферичної нервової системи, нейротравматологію, дитячу нейрохірургію. І нейрохірург може спеціалізуватися на одному із цих напрямків.
Нейрохірурги працюють у тісному контакті з іншими фахівцями. Наприклад, нейротравматологи займаються лікуванням черепно-мозкових травм і травм хребта разом із травматологами-ортопедами.
Усі ці спеціальності пов'язані з дуже великою відповідальністю й у кожній є елемент екстріму. Особливо в нейротравматології. Ця спеціальність змушує лікаря бути в постійній бойовій готовності.
Якщо людина має травму голови або хребта, допомога повинна бути негайною. Припустимо, після удару по голові в мозку утворилася гематома. Нейротравматолог повинен вчасно її виявити і видалити. Іноді виявляються ушкоджені кості черепа, і доводиться видаляти ушкоджену частину, а потім заміняти її спеціальною пластиною. Травмований хребет необхідно зафіксувати так, щоб він зажив у правильному положенні, не пошкодивши спинний мозок.
Звичайно, найвідповідальніші операції - це операції на головному або спинному мозку, тому що отут помилка лікаря (як і зволікання у лікуванні) може зробити людину важким інвалідом або навіть убити. Але й операції на периферичних нервах (наприклад, із приводу зап'ясного синдрому) впливають на якість життя пацієнта.
Тому нейрохірург завжди розуміє, що у його руках доля людини.
Професія нейрохірурга - одна з найскладніших у медицині. Її розвиток немислимий без появи нових технологій, накопичення знань про нервову систему. Нейрохірургія існувала вже в стародавності, в інків, що жили на території сучасного Перу. Учені знайшли, що інки вміли робити трепанацію черепа (розкривати черепну коробку). Вони робили це для лікування ран, запалень кісткової тканини тощо. Методи древніх нейрохірургів були досить успішні. У всякому разі, після операції пацієнт жив ще довгі роки - про це можна судити по згладженому краю отвору.
Інки використовували хірургічні інструменти з обсидіану, срібла, золота і міді.
Нині на озброєнні у нейрохірургів магнітно-резонансні, комп'ютерні, позитронні томографи, що дають змогу роздивитися усі нюанси, сховані від очей ушкодження і поставити точний діагноз. А для проведення операцій розроблені лазерні хірургічні інструменти.
Один із останній винаходів - кіберніж - радіохірургічна система, що дає змогу знищити пухлину у важкодоступних частинах мозку без болю, без розрізу і навіть без трепанації черепа.

Робоче місце

Нейрохірурги працюють у лікарнях, у тому числі спеціалізованих, науково-практичних медичних центрах.

Важливі риси

Відповідальність, гарний інтелект у поєднанні зі схильністю до роботи руками, гарна координація рухів, уміння зосереджувати увагу на роботі, прагнення до постійного самовдосконалення.
Дуже важливе вміння співпереживати у поєднанні із холоднокровністю та рішучістю.

Знання і навички

Крім анатомії, фізіології й інших загально-медичних дисциплін, потрібно досконало знати фізіологію і патологію нервової системи, володіти методиками діагностики і лікування, вміти «читати» рентгенівські і томографічні знімки, проводити необхідні лікувальні маніпуляції.

Де вчитися

Щоб стати лікарем-нейрохірургом, потрібно одержати вищу медичну освіту зі спеціалізацією «Нейрохірургія» або пройти за цією спеціальністю післявузівську підготовку.