Іконописець
Іконописець (ізограф, образопісец, писар іконний) - живописець, який спеціалізується на створенні ікон.
З точки зору мистецтвознавців, ікона - це витвір християнського (головним чином, православного) станкового живопису культового призначення.
З точки зору богослов'я, матеріал і техніка виготовлення значення не має.
Церква регламентує лише зміст, композицію, колір і світло, атрибути святих. Тому ікони можуть бути мозаїчними, вишитими, литими, різьбленими й т.п. Усі вони можуть бути священними зображеннями, мають однаковий зміст, призначення, і створювали їх часто одні й ті самі майстри.
У 1551 році Стоглавий Собор сформулював ці норми. Еталоном канонічності тоді ж проголошені ікони Андрія Рубльова. Хоча це не виключає різноманітності іконописних стилів (шкіл), що склалися в різних місцевостях.
За церковною традицією, іконописець, на відміну від художника, розглядається не як автор конкретного образу, а як провідник божественної істини. У православ'ї існує особлива богослужбова форма посвячення в іконописці, чого немає для представників ремесел, які працюють для потреб церкви.
Сьогодні інтерес до православної ікони зростає. Багато храмів будуються та відновлюються. Для цього потрібні підготовлені іконописці.
Особливості професії
Православна ікона - священне зображення, виконане в рамках у традиції східного християнства, що символізує образ Ісуса Христа, Богородиці, будь-якого святого чи події зі Священної або церковної історії.З точки зору мистецтвознавців, ікона - це витвір християнського (головним чином, православного) станкового живопису культового призначення.
З точки зору богослов'я, матеріал і техніка виготовлення значення не має.
Церква регламентує лише зміст, композицію, колір і світло, атрибути святих. Тому ікони можуть бути мозаїчними, вишитими, литими, різьбленими й т.п. Усі вони можуть бути священними зображеннями, мають однаковий зміст, призначення, і створювали їх часто одні й ті самі майстри.
Ікона - витвір церковно-літургійного мистецтва.
З точки зору православного богослужіння, вона має таке саме значення, що й Євангеліє. Найбільш ранні ікони, що збереглися до нашого часу, створені в VI столітті у Візантії. Художні принципи православної ікони після століть утвердилися у вигляді канонічних норм.У 1551 році Стоглавий Собор сформулював ці норми. Еталоном канонічності тоді ж проголошені ікони Андрія Рубльова. Хоча це не виключає різноманітності іконописних стилів (шкіл), що склалися в різних місцевостях.
За церковною традицією, іконописець, на відміну від художника, розглядається не як автор конкретного образу, а як провідник божественної істини. У православ'ї існує особлива богослужбова форма посвячення в іконописці, чого немає для представників ремесел, які працюють для потреб церкви.
Сьогодні інтерес до православної ікони зростає. Багато храмів будуються та відновлюються. Для цього потрібні підготовлені іконописці.