Гончар - майстер, який виготовляє глиняний посуд. У давнину глиняні вироби виліплювали з мокрої глини пальцями. З самого початку глиняний виріб доводилось постійно повертати. Так у третьому тисячолітті до нашої ери було винайдено ручний гончарний круг. Формувати на ньому глину гончар міг однією рукою, а іншою робив обертання. Стінки посудини за допомогою гончарного круга виходили однакової товщини.
Пізніше майстри додумались обертати гончарний круг ногами. Таким чином вивільнилася друга рука, з'явилась можливість ліпити виріб двома руками, що спрощувало процес виробництва і робило його більш ефективним.
Сьогодні гончарний круг обертається механічно. Це, мабуть, і всі зміни, що відбулись протягом віків існування виробництва з глини. Так, гончар вручну повинен перетворити шматок глини на сучасний виріб казкової краси. Його руки торкаються глиняного "тіста", гладять його, стискають, витягують. І раптом починає проглядати під руками ваза, глечик або горщик.
Робота гончара на перший погляд здається не такою вже складною. Насправді ж ця легкість є результатом дуже копіткої та виснажливої праці, яка потребує неабияких знань та багато практики. Добре розвинене зорове сприйняття і тонка чутливість м'язів рук визначають майстерність гончара. Чутливість пальців рук, координація, швидкість і точність рухів мають виняткове значення для роботи гончара.
Для виготовлення якісної продукції гончар повинен добре знати склад та властивості використовуваної глиняної маси; досконало знати технологічний процес, прийоми та способи виготовлення виробів на гончарних верстатах, основи композиції, прийоми завантаження печей гончарними виробами. Діапазон розрядів 2-6-й. Професію гончара можна здобути у професійно-технічних навчальних закладах та безпосередньо на виробництві, в центрах народних художніх промислів. Програма навчання передбачає, що майбутній спеціаліст одержить знання про якість й сорти глини, води, шамоту (подрібненої, випаленої глини), про властивості барвників і вплив на них температурної обробки, учні оволодіють навиками і вміннями у приготуванні необхідної глиняної маси, в користуванні гончарним кругом різного типу.
Протипоказано освоювати цю професію людям, які мають хронічні захворювання органів зору, дихання, алергічні та ревматичні захворювання.
Професія гончара, як і тисячі років тому, залишається актуальною. Зі зростанням попиту на гончарні вироби, предмети побуту з кераміки та різноманітні декоративні композиції, професія гончара стає затребуваною на ринку праці. Вона відкриває можливості працевлаштування на великому виробництві чи малому підприємстві, дає змогу відкрити власну справу.